І вже сьогодні у майстернях, лабораторіях та невеликих виробничих просторах по всій Україні цей процес набирає сили.

Сьогодні по всій країні жінки беруть на себе ролі, що виходять далеко за межі підтримання безперервності роботи. Вони відновлюють виробничі процеси, розвивають підприємства, вдосконалюють технічні системи та впроваджують нові підходи в різних галузях – від легкої промисловості до складних інженерних рішень. Водночас вони не лише реагують на виклики сьогодення, а й активно формують майбутнє української промисловості.

Внесок жінок різноманітний і багаторівневий: від малого підприємництва, яке підтримує місцеві громади та економіку, до інженерної роботи, що визначає якість, стандарти і конкурентоспроможність. Від галузевих лідерок, які впроваджують сучасні технології та бізнес-моделі, до підприємиць, які створюють нові сталі рішення. У багатьох випадках ці ролі перетинаються, і саме в цьому поєднанні народжується нова якість економіки.

Разом ці історії свідчать про глибшу трансформацію. Відновлення – це вже не лише про повернення втраченого. Це про переосмислення того, як працює промисловість, які принципи лежать в її основі і якою вона має бути в майбутньому – більш гнучкою, ефективною і стійкою.

Відновлення, що починається з вибору

Для багатьох жінок цей шлях починається не зі стратегій чи інвестиційних рішень, а з особистого вибору: залишитися в країні, продовжити працювати і почати все наново, навіть тоді, коли обставини цьому не сприяють.

Історія Юлії Добруцької – одна з тих, що найточніше передають цю реальність. Після втрати бізнесу в Києві та переїзду до Луцька вона разом із чоловіком фактично розпочала все із нуля. Це був не швидкий і не лінійний процес, а послідовна щоденна робота: вкладати кожен доступний ресурс, поступово закуповувати обладнання, налагоджувати виробництво і водночас будувати власний бренд Bavna.

У певний момент Юлія із чоловіком навіть розглядали можливість повністю змінити напрям діяльності, аби просто втриматися на плаву. Навчання й менторська підтримка, надані в межах ініціативи ЮНІДО, допомогли переосмислити цей крок і натомість спиратися на ту експертизу, яку вони вже мали.

«Наш внесок в економіку полягає в тому, що ми залишилися, – каже Юлія. – Ми могли виїхати за кордон, але обрали жити, працювати й розвиватися тут». У момент, коли від’їзд часто здавався єдиним раціональним рішенням, залишитися означало свідомо обрати відновлення не лише бізнесу, а й майбутнього.

Це рішення – залишитися – має в сучасній Україні й виразний економічний вимір. Воно означає збережені робочі місця, збережені навички та підтримку виробничого потенціалу в час, коли чимало підприємств змушені скорочуватися.

Подібні історії розгортаються і на заході України. У Львівській області такі жінки, як Марина Косарєва – засновниця бренду StekloCraft, який спеціалізується на створенні вітражного розпису на склі, та Олена Трофименко, яка заснувала крафтову сироварню CheeseFaino у Трускавці, після вимушеного переміщення відбудували власні справи, перетворивши кризу на початок нового етапу. Їхній шлях відображає перехід від виживання до стабілізації – коли бізнеси не просто відновлюються, а вибудовуються заново, з чіткішим плануванням, сильнішим позиціонуванням на ринку та довгостроковим баченням.

Для Мар’яни Яськів шлях у підприємництво виріс із повсякденної потреби. Колишня вчителька, вона разом із чоловіком відкрила невеликий продуктовий магазин у своєму селі – рішення, яке дуже швидко переросло в потребу керувати фінансами, персоналом та операційними ризиками, зокрема тими, що пов’язані з енергетичною нестабільністю. 

«Тепер саме я як роботодавиця нараховую зарплати. Фінансове планування і бюджетування раптом стали дуже реальними відповідальностями», – пояснює вона. Бізнес продовжує зростати: родина планує розширення й інвестує в сонячну енергетику.

Робота Світлани Мощич із півоніями розповідає схожу історію трансформації. Те, що починалося як захоплення, поступово стало структурованим бізнесом, що поєднує вирощування, селекцію та онлайн-продажі. «Болгарський проєкт ЮНІДО дав мені можливість систематизувати знання та опанувати сучасні підходи до ведення бізнесу», – каже вона. І це важливе нагадування: саме структура часто стає тією межею, яка відділяє зусилля від сталого результату.

У межах ініціативи Спроможна, започаткованої Promprylad Foundation, такі жінки, як Ольга Пилипів і Марта Кляшторна, розвивають бізнеси, що поєднують креативність і соціальний вплив. Їхні історії стали частиною однієї з програм цієї ініціативи, підтриманої ЮНІДО та урядом Австрії. Від виробів з архітектурного бетону до інклюзивних туристичних просторів – їхня робота розширює саме розуміння промислового відновлення, показуючи, що йдеться не лише про виробництво, а й про ширшу екосистему послуг, дизайну та місцевого підприємництва.

Ці окремі історії відображають лише один із рівнів трансформації. Адже бізнеси не можуть розвиватися ізольовано. Відновлення також залежить від систем, які дають галузям змогу працювати, бути конкурентними й виходити на ринки.

Зміцнення основ промисловості 

Відновлення залежить не лише від самих підприємств. Воно також спирається на системи, завдяки яким галузі можуть функціонувати.

По всій Україні жінки роблять внесок у технічний фундамент промислового відновлення – зміцнюють лабораторії, системи випробувань та інфраструктуру якості, від яких залежать конкурентоспроможність і доступ до ринків.

У BM-TEST у Рівному ця зміна стала особливо помітною після того, як багатьох чоловіків-інженерів мобілізували. Як пригадує керівниця лабораторії Галина Фурсачик, питання було цілком практичним і невідкладним: хто продовжить виконувати технічну роботу? «Відповідь була очевидною: жінки».

За підтримки ЮНІДО вони пройшли спеціалізоване навчання на основі європейських методик, отримали доступ до сучасного обладнання та програмного забезпечення й допомогли вивести лабораторію на новий рівень технічної спроможності, узгоджений зі стандартами ЄС.

Для таких інженерок, як Ольга Непомяща та Катерина Костюкевич, йдеться не лише про безперервність процесів, а радше про переосмислення професійних ролей. Випробування стають частиною ширшої системи довіри – такої, що гарантує відповідність української продукції міжнародним стандартам і її здатність конкурувати на глобальному ринку.

У таких ланцюгах доданої вартості, як ягоди та горіхи, що підтримуються в межах Глобальної програми якості та стандартів України, жінки-підприємиці також підвищують відповідність вимогам, брендинг і готовність до експорту. Такі бізнеси, як “Nuts’N’Garden” і “Food for Thoughts”, демонструють, як технічна підтримка ЮНІДО та уряду Швейцарії відкриває доступ до ринків, поєднуючи локальне виробництво зі світовим попитом.

Ця робота може залишатися майже непомітною для широкої аудиторії. Але без неї відновлення не може перерости у довгострокове зростання.

Ефективність, сталість і промислова трансформація 

У міру відновлення галузей дедалі більшої ваги набувають ефективність і сталість.

У межах Глобальної програми екоіндустріальних парків в Україні, що реалізується ЮНІДО за підтримки Швейцарії, підприємства працюють над скороченням енергоспоживання, оптимізацією використання ресурсів та впровадженням підходів циркулярної економіки у виробничі процеси.

Для таких фахівчинь, як Людмила Терещенко, заступниці директорки Trivium Packaging Ukraine, ця робота означає впровадження принципів сталого розвитку у щоденну виробничу практику: пошук конкретних рішень для зменшення відходів, скорочення витрат, інтеграцію систем енергоменеджменту та підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Ці зміни відбуваються поступово, але мають накопичувальний ефект. Вони вказують на перехід до більш стійкої та ресурсоефективної промислової моделі, в якій сталість є не зовнішньою вимогою, а чинником результативності.

Технології, партнерства та спільне створення рішень 

Відновлення означає не лише відновлення наявних систем. Воно також означає впровадження нових.

У межах «Проєкту із зеленого промислового відновлення України шляхом передачі технологій та створення нових підприємств спільно з приватними компаніями Японії», що реалізується ЮНІДО за підтримки уряду Японії, у різних секторах української промисловості тестуються та адаптуються передові технології.

У Миколаєві системи на основі штучного інтелекту вже використовують для моніторингу стану доріг у реальному часі, що дає змогу громадам ефективніше визначати пріоритети ремонту й управляти інфраструктурою.

Для Ганни Монтавон із Mykolaiv Water Hub значення цієї роботи виходить далеко за межі самої технології: «Коли жінки очолюють зміни в промисловості, інновації стають більш інклюзивними, а рішення – більш сталими. Цей проєкт, що поєднує японські технології та українську експертизу, показує, як транскордонна співпраця, підсилена різноманіттям поглядів, може змінювати підходи до утримання та відновлення критичної інфраструктури».

Подібна трансформація відбувається і в аграрному секторі. У галузі свинарства співпраця з японською компанією Eco-Pork сприяє впровадженню інструментів на основі штучного інтелекту, які підвищують продуктивність, оптимізують використання ресурсів і підтримують стійкіші виробничі моделі.

Для Оксани Юрченко, президентки Асоціації «Свинарі України», це відображає ширший принцип: «Визнання та просування внеску жінок у різних галузях є життєво важливим для формування більш інноваційних, інклюзивних і стійких секторів, особливо в сільському господарстві, де різноманітність поглядів підсилює зростання й сталість».

Такі партнерства демонструють перехід від передачі технологій до спільного створення рішень – коли рішення адаптуються завдяки локальній експертизі та різноманітному лідерству.

Інноваційні екосистеми та галузі майбутнього

Поки традиційні галузі адаптуються, формується новий шар промислового розвитку.

У сфері зеленої хімії та суміжних напрямах жінки-науковиці й менторки поєднують дослідження з промисловим застосуванням, підтримуючи молодих новаторів і закладаючи підвалини для більш сталих виробничих систем.

В Україні цей зв’язок активно посилюється через такі ініціативи, як GreenChem Accelerator, що реалізується ЮНІДО за підтримки Глобального екологічного фонду (GEF) та Центру зеленої хімії та зеленої інженерії Єльського університету. У цій програмі жінки-науковиці відіграють ключову роль не лише як дослідниці та менторки, а й у формуванні екосистеми. Такі фахівчині, як професорка Ольга Параска та доцентка Тетяна Іванішена з Хмельницького національного університету, допомагають переводити наукові знання у практичну площину, підтримуючи молодих новаторів у розробленні рішень у сфері зеленої хімії та сталих матеріалів. Їхня робота виходить за межі лабораторій – вона створює простір для співпраці, супроводжує ранні ідеї та допомагає новому поколінню науковців і підприємців інтегруватися в інноваційну екосистему, що формується.

Водночас Глобальна програма інновацій у сфері чистих технологій (GCIP), яку впроваджує greencubator за підтримки ЮНІДО та GEF, дає жінкам-підприємицям змогу розробляти рішення, зорієнтовані на ринки майбутнього.

Mycelia Tech Марти Кондрин перетворює аграрні залишки на біоматеріали як альтернативу шкірі. SPOGAD Анастасії Кондратьєвої створює аксесуари преміум–класу з переробленого пластику, відповідаючи на зростаючий попит на сталість у світовій моді. Geodesic Life Асі Сиволоб розробляє збірні екологічні купольні системи з циркулярних матеріалів, пропонуючи низьковуглецеві рішення для будівництва.

Ці ініціативи зумовлені не лише екологічними міркуваннями. Вони стратегічно зорієнтовані на європейські та світові ринки, показуючи, що відновлення може стати платформою для конкурентоспроможності та інновацій.

Окремо кожна з цих історій є історією стійкості. Разом вони починають пояснювати, як насправді працює відновлення.

Формуючи систему: роль жінок у промисловому відновленні 

Коли дивишся на ці історії разом, вимальовується чіткіша картина. Жінки беруть участь у відновленні не на якомусь одному рівні й не в якійсь одній ролі. Вони відбудовують бізнеси, відновлюють засоби до існування та підтримують місцеву економіку. Вони зміцнюють лабораторії, підвищують стандарти й посилюють технічні системи, без яких неможливе промислове зростання. Вони впроваджують нові технології через міжнародні партнерства, допомагаючи адаптувати глобальні рішення до українських реалій. І водночас вони закладають підвалини галузей майбутнього через науку, інновації та підприємництво.

Те, що об’єднує всі ці зусилля, – це не лише стійкість, а й масштабність: здатність поєднувати нагальні потреби з довгостроковою трансформацією, реалії на рівні громад – із національними пріоритетами, локальні знання – з глобальними можливостями. Йдеться не лише про інклюзію. Посилення участі жінок у промисловості є чинником продуктивності, інновацій та довгострокового економічного зростання.

В одному випадку це означає допомогти малому підприємству вижити й розвинутися. В іншому – забезпечити лабораторії можливість застосовувати сучасні методики випробувань, виробнику – відповідати експортним вимогам, а стартапу – вивести на ринок стале технологічне рішення.

Разом ці внески утворюють щось більше, ніж серію окремих історій успіху. Вони показують, як насправді відбувається промислове відновлення: через багато рівнів роботи, часто взаємопов’язаних, часто під тиском і дуже часто здійснюваних людьми, чия роль не завжди є видимою. Жінки присутні на всіх цих рівнях. Вони не просто є частиною промислового відновлення України. Вони допомагають формувати саму систему, що стоїть за ним, – роблячи її стійкішою, інклюзивнішою, інноваційнішою та краще підготовленою до майбутнього. Без їхньої повної участі промислове відновлення не зможе реалізувати увесь свій потенціал.

Ширший контекст змін

Усі ці зусилля розгортаються в ширшому контексті Програми ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України на 2024-2028 роки, яка об’єднує різні ініціативи навколо трьох пріоритетів: створення можливостей для людей, підтримка бізнесу та формування зеленої економіки. Її сила полягає у визнанні того, що промислове відновлення не є однолінійним процесом, а є системою взаємопов’язаних дій у різних секторах і на різних рівнях. 

І саме у цьому контексті роль жінок стає ще виразнішою.

Як зазначає Соломія Омелян, керівниця Регіонального бюро ЮНІДО в Європі та Центральній Азії: «Міжнародний день жінок у промисловості є водночас і своєчасним, і давно назрілим. Протягом десятиліть жінки в усьому світі рухали вперед промислову трансформацію – часто без належної видимості та визнання їхнього внеску. Сьогодні ми маємо і можливість, і відповідальність винести ці внески на передній план. В Україні жінки не просто беруть участь у промисловому відновленні – вони допомагають його очолювати».

Побачити те, що вже відбувається 

Проголошений у 2025 році та вперше відзначений у 2026-му, Міжнародний день жінок у промисловості набуває в цьому контексті особливого значення. Йдеться не лише про визнання. Йдеться про видимість – про те, щоб зробити видимим те, що вже відбувається в різних країнах і секторах.

В Україні жінки у промисловості – зовсім не нове явище. Вони підтримують її, змінюють і рухають уперед в одних із найскладніших періодів країни. Як нова глобальна дата, цей день водночас є і закликом до дії – прискорювати поступ, зміцнювати сприятливі умови та розширювати можливості для жінок у всіх промислових секторах.

Погляд уперед

Промислове відновлення України триває, і масштаб цього завдання залишається величезним. Тиск війни, переміщення людей, пошкоджена інфраструктура та економічна невизначеність і далі формують середовище, в якому діють бізнеси, інституції та громади. І все ж навіть за таких умов дедалі чіткіше окреслюється певний напрям.

Цей напрям визначається не лише відбудовою, а й модернізацією. Не лише нагальністю, а й довгостроковим баченням. У різних секторах відновлення України стає інклюзивнішим, інноваційнішим і сталішим – і жінки є центральними учасницями цього процесу.

Їхній внесок не завжди є найпомітнішою частиною цієї історії. Часто він залишається в тіні – у технічних рішеннях, виробничих процесах, терплячій відбудові підприємств, запровадженні нових стандартів і партнерствах, що відкривають шляхи новим ідеям та ринкам. Але саме тут і починається справжня довготривала трансформація.

Разом ці зусилля означають більше, ніж просто відновлення промислової активності. Вони допомагають формувати те, якою буде українська промисловість у наступні роки – стійкішою до потрясінь, відкритішою до інновацій і краще підготовленою до конкуренції в мінливому світі.

Зрештою, Міжнародний день жінок у промисловості є визнанням саме цієї реальності – реальності, яка існує вже давно і яку дедалі важче не помічати.

Джерело: ukraine.un.org